НАВЧАЙТЕСЯ З КРАЩИМИ
У КРАЩИХ!
+38 (050) 102-22-12
+38 (061) 239-65-60 69091, Україна, м. Запоріжжя,
вул. Нижньодніпровська, 4а
UA     RU

Концепция | Об ЭйдоСе

Концепція розвитку і навчання дітей

в Приватному комплексі безперервної освіти

«Школа» ЕйдоС»

 

Розроблено директором

приватного комплексу безперервної освіти

«Школа» ЕйдоС» 

Кандидатом психологічних наук

Гредінаровой О.М.

 

На початку третього тисячоліття суспільство підвищує вимоги до рівня освіти і системи освіти в цілому. Розвиток школи на даному етапі все ще визначається авторитарним типом керівництва, пріоритетним орієнтуванням на формування знань, репродуктивним характером навчання. Цілі освіти в початковій ланці загальноосвітньої школи залишаються практично незмінними з часів перших народних шкіл, коли в результаті навчання дитина повинна була придбати уміння і навички читання, письма, рахунку. Тоді ці цілі були виправдані, тому що значна частина населення на цьому етапі закінчувала свою освіту. Останнім часом, інноваційним в педагогіці вважається гуманізація освіти. Нові формулювання лише декларують зміни цілей, а масова школа продовжує робити основний напір на формування предметних знань-умінь-навичок.

У Міжнародній Конвенції про права дитини визначається пріоритетність інтересів дітей перед інтересами суспільства, засуджуються будь-які форми дискримінації в області виховання і освіти. Спеціальними статтями Конвенції юридично встановлено право дитини на «збереження своєї індивідуальності», на отримання максимального рівня виховання і навчання, відповідно до своїх особливостей і можливостей.

Таким чином, розробка нових психолого-педагогічних технологій в навчанні і вихованні з метою розвитку індивідуального потенціалу особистості кожної дитини виступає як соціальне замовлення для педагогічної психології.

 

Приватний комплекс безперервної освіти «Школа» ЕйдоС» (далі «Школа» ЕйдоС») має чіткий пріоритет - практичне втілення гуманістичної концепції освіти, передових вітчизняних наукових ідей і психолого-педагогічних технологій навчання як на дошкільній, так і на шкільній ланці освіти, яке реалізує в єдності всі компоненти змісту навчання (знання, вміння, досвід творчої діяльності і емоційно-ціннісне ставлення до навколишньої дійсності).

Неодмінною умовою навчально-виховного процесу є самореалізація дитини. Тому школа повинна створити максимальні можливості для повноцінного розкриття і формування особистісного, інтелектуального і творчого потенціалу дитини. Сучасна педагогічна наука і практика визначає як одну з найбільш значущих цілей освіти створення особистісно-орієнтованої педагогічної системи, в якій були б забезпечені умови для розвитку особистості дитини як неповторної людської індивідуальності.

На наш погляд, запропонована нами структура комплексу безперервної освіти найбільш повно відповідає принципам особистісно-орієнтованої освіти, що дозволяє на кожному ступені освіти досягти оптимальний результат.

Ступені освіти у «Школі» ЕйдоС»

Діяльність "Школи раннього розвитку" спрямована на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду; надання кваліфікованої допомоги в корекції недоліків розвитку дитини; забезпечення умов для сприятливого переходу на шкільну сходинку за допомогою формування психологічної готовності до навчальної діяльності; формування умінь і навичок, необхідних для якісного навчання в школі.

Школа І ступеня повного дня забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток, формує у школярів навчальну діяльність (уміння вчитися) шляхом оволодіння організаційними, вербально-логічними, пізнавальними і контрольно-оцінними уміннями і навичками, набуття особистого досвіду культури поведінки в соціальному і природному оточенні, співпраці в різних видах діяльності. Разом з традиційним навчанням школа повного дня забезпечує і розвивальне навчання в первісному розумінні змісту цього слова, тобто забезпечує умови для того, щоб кожен учень міг би реалізувати себе, свої індивідуальні здібності, свої схильності і інтереси.

Основне завдання початкової школи полягає в тому, щоб адаптувати дитину до нового способу життя, де в якості ведучої виступає навчальна діяльність, і сформувати у неї початкові шкільні навички.

Також пріоритетним напрямком навчально-виховного процесу в «Школі» ЕйдоС»  є формування основних психологічних новоутворень:

  • рефлексія як усвідомлення себе і своєї діяльності;

  • творча уява;

  • пізнавальна, творча активність;

  • розуміння і оперування знаково-символічними системами (моделювання, розуміння графічного мови);

  • самоконтроль;

  • психологічна готовність до вивчення навчальних предметів;

Найбільш складних психічних процесів:

  • понятійне і вербальне мислення;

  • абстрактне мислення;

  • образно-схематичне мислення;

  • просторове мислення;

  • логічна і образна пам'ять;

Інтелектуальних навичок:

  • довільність мислення, тобто вміння довільно користуватися власними розумовими операціями;

  • певний рівень загальної обізнаності;

  • здатність до самореалізації, формуванню адекватної самооцінки.

В основу організації навчально-виховного процесу в Школі «ЕйдоС» на дошкільної ступені освіти і в початковій школі закладена модель навчально-ігрової діяльності, що створена кандидатом психологічних наук Гредінаровой О.М. (Модель на сайті не публікується).

Основне завдання середньої та старшої школи полягає в тому, щоб ввести учнів в систему наук, ознайомити їх з основами наукових знань. Ефективне засвоєння навчальних дисциплін досягається за рахунок взаємодії операційної системи інтелектуальної діяльності з операційною системою, яка використовується при викладі наукових знань.

Старша школа є останнім етапом здобуття повної загальної середньої освіти, на якому завершується формування цілісної картини світу, оволодіння способами пізнавальної і комунікативної діяльності, уміннями отримувати з різних джерел інформацію, переробляти і застосовувати знання. Старша школа функціонує як профільна, учень має можливість вибору, спрямованості навчання і рівня вивчення предмета: обов'язковий для всіх базовий стандарт доповнюється системою спецкурсів, які формуються в залежності від потреб учнів.

В основній школі існує загальна спрямованість класу (природничо-науковий, гуманітарний, техніко-економічний), але учень може самостійно (за допомогою батьків, педагогів) формувати свій власний перелік спецкурсів. Наприклад, в рамках гуманітарного профілю вибрати іноземну мову (один або два), історію, право, словесність. В рамках природничого профілю учень може вибирати спецкурси з біології, екології, географії, хімії. У техніко-економічних класах - математику, інформатику, економіку, фізику.

Організація навчання в середній і старшій школі будується на принципах проектного навчання, тобто коли учень самостійно, з опорою на наявні у нього знання, вміння і способи навчальної діяльності, усвідомлено і системно становить свій проект по засвоєнню певної теми. Виходячи з вищесказаного, можна виділити мету і завдання діяльності «Школи» ЕйдоС».

Цілі і завдання «Школи» ЕйдоС»

Мета діяльності "Школи" ЕйдоС "складається в створенні оптимальних умов для цілеспрямованого впливу на розвиток особистісного, інтелектуального і творчого потенціалу дитини на підставі сучасних психолого-педагогічних уявлень про розвиток особистості.

Завдання:

Забезпечити умови, що враховують індивідуально-особистісні відмінності дітей, для ефективної реалізації загальної, єдиної для всіх учнів, цілі навчання.

Розвинути в учнів самостійність мислення і здатність до самоосвіти, саморозвитку, самовиховання, самореалізації, які необхідні для становлення самобутнього особистісного образу і ефективної взаємодії з людьми, природою, соціумом.

Забезпечити успішну систематизацію знань, умінь і навичок і цілісне сприйняття навколишньої дійсності за допомогою впровадження міжпредметних зв'язків базового і додаткового компонентів навчальних планів.

Створення умов, які забезпечують сприятливий перехід дітей на наступні ступені освіти: з дошкільної на перший шкільний щабель, з першої на другу і т.д.

Спираючись на цілі і завдання діяльності «Школи» ЕйдоС», ми висуваємо таку наукову гіпотезу:

Послідовність і безперервність особистісно-орієнтованого підходу на дошкільної і шкільної щаблях освіти є основною умовою формування зрілої особистості.

Передбачувані результати діяльності:

Формування інтелектуального, особистісно-зрілого громадянина України, який може реалізувати свій творчій потенціал.

Розкриття індивідуальності кожної дитини, його природних позитивних нахилів, здібностей.

Створення авторських психолого-педагогічних програм, які сприяють адекватному розкриттю індивідуальності та формування особистості дитини.

Досягнення поставлених завдань здійснюється за рахунок авторського навчального плану, затвердженого Міністерством освіти і науки України та складається з інваріантної (державний стандарт) та варіативної частин (наскрізні інтегровані курси).

Навчальна діяльність - це спільна діяльність педагога і учня. Для ефективного здійснення мети і завдань діяльності Школи «ЕйдоС» розроблена професіограма педагога «модель педагога Школи «ЕйдоС», створена кандидатом психологічних наук, доцентом ЗДУ Губою Н.А. (На сайті не публікується)

Принципи розвитку і навчання дітей в «Школі» ЕйдоС»

  1. Не талановитих дітей не буває.

  2. Гуманізація освіти.

  3. Наступність різних ланок освіти (дошкільна, І, ІІ, ІІІ ступені освіти).

  4. Безперервність освіти.

  5. Суб'єктний характер навчання.

  6. Психологічний супровід навчально-виховного процесу та розвитку особистості дитини.

  7. Творча активність і креативність як підстава будь-якого виду діяльності (інтелектуальної і навчальної діяльності особливо).

  8. Функціонально-системний підхід як засіб пізнання предметів, об'єктів, явищ навколишнього світу, свого Я і їх взаємозв'язків.

  9. Дошкільна і початкова (1-4 клас) освіта - основа для високоякісної освіти на наступних його ланках (середня, старша, це найвищий ступінь).

  10. Постійне навчання і рух до досконалості психолого-педагогічного колективу - шлях до якості навчання дітей.

  11. Ставлення «Батьки-співробітники Школи» засноване на взаєморозумінні, взаємодії, довірі і визначається як елемент єдиного цілого «навчально-виховного процесу».

  12. Еліта - група кращих за ознакою творчого інтелекту.

Змістовна характеристика принципів:

Кожна здорова дитина - потенційний геній. Кожна дитина народжується і живе в певних обставинах, які можуть стимулювати або уповільнити розвиток. Кожен дорослий має можливості і здібності, щоб проростити «зерно» генія, приховане в дитині, ставитися до дитини як до непересічної особистості і як ніби він уже має якості, які необхідно розвинути.

Тому заняття організовуються таким чином, щоб дитина відчувала себе переможцем, а не втраченим і тим, хто програв. Та не порівнювати з іншими дітьми, а тільки з собою, при цьому спиратися на позитивні якості особистості дитини. Формувати самооцінювання дітьми своїх умінь, ставлячи питання такого типу: «А як ти сам думаєш?», «А тобі подобається те, як ти зробив?». Ніколи не говорити дитині, як погано у нього щось виходить або що він чогось не вміє.

Діти тим талановитіші і розумніші, чим більше можливостей бути талановитим і розумним ми їм надамо.

Гуманізація - є побудовою навчально-виховного процесу з максимальним урахуванням індивідуальності кожної дитини. Реалізується даний принцип освіти за допомогою організації диференційованого навчання, тобто що дає кожній дитині шанс максимального розвитку з урахуванням його особливостей, інтересів, нахилів.

Зараз абсолютно ясно, що при визначенні конкретних завдань початкової освіти необхідно виходити з положення про те, що перша ланка має забезпечити цілісний розвиток дитини, його соціалізацію, становлення елементарної культури діяльності та поведінки, формування інтелекту і загальної культури. Саме ці цінності повинні стати основою вдосконалення процесу початкової освіти.

Відповідно до цього засвоєння предметних знань-умінь повинно розглядатися скоріше як засіб і результат навчання, ніж як його головна мета.

Слід особливо врахувати і інше важливе положення: розвиток успішно здійснюється в процесі сформованої провідної діяльності. Звідси і необхідність визначити місце кожного предмету в розвитку вміння і бажання молодшого школяра вчитися.

Ця мета вимагає реалізації ряду умов: забезпечення наступності різних ланок системи освіти; використання феномена провідної діяльності; перегляд місця і ролі гри в початковому навчанні; організація навчального процесу як диференційованого та ін.

Сучасна психологія спирається на положення Л. С. Виготського про те, що розвитком є результат, який не збігається зі змістом навчання. Розвиток є сукупність новоутворень, що представляють якісні зміни в особистості школяра.

Які новоутворення, що характеризують віковий рівень розвитку, повинні з'явитися у школяра, який закінчив навчання в початковій школі?

         Назвемо лише найголовніші:

  1. Уміння правильно відібрати і застосувати знання, діяти в нестандартній ситуації; самостійність і ініціативність дітей у виборі необхідних засобів для вирішення навчальної задачі.

  2. Уміння усвідомлювати своє незнання, знаходити причину зробленої помилки, порівнювати результати своєї діяльності з еталоном, самостійно оцінювати процес і результат рішення навчального завдання.

  3. Уміння знайти спільний спосіб побудови навчального завдання (в рамках вивченого матеріалу), вміння і бажання виконати будь-яке завдання творчо.

  4. Високий (відповідно до технічних характеристик) рівень психічних процесів, особливо важливих для діяльності навчання: уяви, мислення, зв'язного мовлення та ін.

  5. Розвиток дитини на цій віковій ступені передбачає і сформованість основних компонентів навчальної діяльності (як провідної!).

Наступність між дошкільною та початковою ланками освіти необхідно розглядати як одну з умов безперервної освіти дитини.

Наступністю є, по-перше, визначення загальних і специфічних цілей освіти на даних ступенях, побудова єдиної змістовної лінії, що забезпечує ефективний поступальний розвиток дитини, його успішний перехід на наступний щабель освіти; по-друге, зв'язок і узгодженість кожного компонента методичної системи освіти (цілей, завдань, змісту, методів, засобів, форм організації).

Таке розуміння наступності забезпечує: на дошкільній ланці - збереження самоцінності даного вікового періоду, пізнавальний та особистісний розвиток дитини, його готовності до взаємодії з навколишнім світом, розвиток провідної діяльності (гри) як фундаментального новоутворення дошкільного періоду; на початковій ланці - опору на наявний рівень досягнень дошкільного дитинства, індивідуальну роботу в випадках інтенсивного розвитку, спеціальну допомогу при коригуванні не сформованих до школи якостей, розвиток провідної діяльності - навчальної - як фундаментального новоутворення молодшого шкільного віку, розвиток нових форм взаємодії з навколишнім світом.

Істотні напрямки поступального розвитку дитини

Завдання безперервної освіти - встановити суттєві напрямки поступального розвитку дитини 3-10 років.

1. Психічні новоутворення даного періоду: рефлексія як усвідомлення себе і своєї діяльності; уява, пізнавальна активність; розуміння і оперування знаково-символічними системами (зокрема, моделювання, графічна діяльність, розуміння графічного мови).

2. Соціальне розвиток: усвідомлення соціальних прав і обов'язків; взаємодія з навколишнім світом.

3. Діяльнісний розвиток: оволодіння діяльністю, перш за все провідною; формування творчого характеру діяльності.

4. Готовність до подальшої освіти, до вивчення навчальних предметів: мовний розвиток як передумова вивчення предмета «Рідна мова»; математичне розвиток як передумова вивчення «Математика»; художньо-естетичний розвиток як передумова вивчення предмета «Мистецтво» і т.д.

В сучасних умовах необхідно збагатити поняття «наступність» новими змістовими компонентами (Н. Ф. Виноградова):

· По-перше, це емоційний компонент - врахування специфіки емоційної сфери особистості дитини, забезпечення емоційної комфортності як дошкільника, так і школяра в процесі навчання, пріоритет позитивних емоцій, побудова процесу навчання на оптимістичній гіпотезі;

· По-друге, діяльнісний компонент - забезпечення зв'язків провідних діяльностей суміжних періодів, опора на актуальні для даного періоду діяльності, створення умов для формування передумов провідної діяльності наступного вікового періоду;

· По-третє, змістовний компонент - правильне співвідношення між знаннями про навколишній світ, про самого себе, про процес пізнання, встановлення перспектив в змісті навчання від дошкільного віку до початкової школи;

· По-четверте, врахування особливостей спілкування дітей старшого віку, забезпечення безпосереднього і контактного спілкування;

· По-п'яте, комунікативний компонент - централізація навчально-виховного процесу дитини, простеження його зв'язку з навколишнім світом (дитина і предметний світ, дитина і природа, дитина і інші люди і т.д.), індивідуальний характер її навчання і виховання.

В існуючій системі освіти школяр залишається «об'єктом» дидактичного процесу, він повністю підпорядкований вказівкам вчителя. Така позиція небезпечна тим, що для школяра вчення залишається «не прийнятим», не актуальним процесом, все спонукання йдуть не від нього самого, а від дорослого. Разом з тим відомо, що вчитися - це значить «вчити себе», тобто усвідомлювати особисту відповідальність за результати навчання і володіти вміннями самонавчання та саморозвитку.

Зробити процес освіти сучасним - значить, розглядати учня «суб'єктом» навчання, тобто рівноправним його учасником. Це не означає, що ми заперечуємо керівну роль педагога, але вона повинна бути прихована для учня і виступає не у вигляді готового зразка та інструкції, а в формі спільного роздуми, пошуку, ради, рекомендації.

 «Суб'єктний» характер навчання проявляється на всіх його етапах: отримання і систематизації знань, формування умінь і навичок, контролю і оцінки.

Тільки така позиція вчителя і учня визначає зацікавленість обох сторін у результатах навчання і формує у школярів навчально-пізнавальну мотивацію.

Філософією концепції є психологічний підхід до навчально-виховного процесу: практичні психологи, маючи наукову базу знань з педагогічної вікової психології, конструюють і відстежують навчально-виховний процес таким чином, щоб досягнутий максимально-можливий рівень загального і психічного розвитку дитини дозволив йому ефективно засвоювати предметні знання і успішно їх реалізовувати в своїй життєдіяльності. Психологи спільно з педагогами-предметниками коректують навчально-виховний процес, враховуючи можливості і здібності кожної дитини.

Серйозною проблемою залишається недостатній розвиток уяви - процесу, який сьогодні вважається психологами одним з головних в навчанні. У школу приходять «недогравані» діти з низьким рівнем розвитку уяви, з невмінням виконувати роль, вигадувати сюжет, будувати взаємини з оточуючими.

Проблемою є і так звана спеціальна підготовка дошкільнят до початкових класах, яка загальмовує розвиток сторін особистості, необхідних для успішного формування нової соціальної ролі школяра. У школу приходять читаючи, але маючи малий сенсорний досвід. Діти, які не вміють спостерігати, порівнювати, помічати зміни, що відбуваються, з недостатньо розвиненою увагою, наочно-образним мисленням, умінням виконувати елементарні творчі завдання, несформованою старанністю, невмінням напружуватися без шкоди для здоров'я, елементарно коригувати свій емоційний стан і т.п.

Початкова школа ХХІ століття - це школа,

дає можливість творчого розвитку особистості кожного школяра.

В основі свідомого акту вчення лежить здатність людини до продуктивної (творчої) уяві. Більш того, «в пізнавальному процесі теоретичне мислення і продуктивна уява виконують одну функцію, та включені в єдиний контекст творчого розвитку дитини на правах його самокоштовних утворюють» (В. В. Давидов).

Л.С.Виготський вважав, що одне з найважливіших питань дитячої психології та педагогіки - це питання про творчість дітей, про розвиток цієї творчості і про значення творчої роботи для загального розвитку і дозрівання дитини.

Абрахам Маслоу сказав: «Я думаю, одного разу ми зможемо почати вчити наших дітей навіть рахунком, навіть читання та письма, з огляду на творчу компоненту особистості дитини».

Відповідно до принципів експериментально-генетичного методу конструювання навчальних програм, сформульованими С.Д.Максіменко, в наших програмах за генетичну одиницю було взято ставлення «функція-структура-властивість».

Відповідно цим політиками, цілеспрямоване формування змістовного узагальнення на основі генетично вихідного відносини «функція-структура-властивість» забезпечує дошкільнятам і школярам повноцінне уявлення про предмет, об'єкт, явище (далі об'єкт) навколишнього світу не тільки по їх зовні піднаглядним ознаками, але, головним чином, дає необхідні кошти осмислення ними особливостей їх структури, і внаслідок цього формує здатність перенесення засвоєних знань на певний клас предметів, об'єктів, явищ.

Основою для формування у дітей узагальнених способів дії і творчого ставлення до дійсності є функціонально-системний аналіз. Суть його полягає в наступному: кожен об'єкт, предмет або явище навколишнього світу може розглядатися як система, що має свою надсистему, підсистему, що володіє основною і допоміжними функціями, а також характеризується певними властивостями. І яку можна порівнювати з іншими системами за всіма її параметрами і дати метафоричне порівняння. Функціонально-системний аналіз включає об'єктивну і суб'єктивну думку та оцінку даної системи.

Функціонально-системний підхід застосовувався нами при складанні завдань в навчально-ігрових ситуаціях, а також на його основі будувалися алгоритми узагальнених дій вирішення навчальних задач. 

Маючи «внутрішній план дій» і застосовуючи функціонально-системний підхід до даного об'єкту або проблемної ситуації, як стратегію, мислення стає більш системним, аналізування об'єкта більш глибоким і якісним. Розглянутий об'єкт «бачиться» з усіх боків, виявляються несподівані, що раніше були невидимі, властивості і нові цікаві способи його застосування.

При навчанні дітям не даються готові алгоритми для заучування. Діти самі «відкривають» їх за допомогою навідних запитань, що вже є творчим підходом. Виявлення дітьми алгоритмів в процесі навчання. А потім уявлення їх в будь-якій формі (частіше в графічній або образній), дає дітям спосіб ефективного вирішення завдання та вправ.

Всі психологи сходяться на думці, що саме дошкільна і початкова освіта в підсумку забезпечить високоякісну освіту в усіх наступних ланках.

Досягнутий рівень психічного розвитку дитини на одному щаблі визначає його готовність до навчання на наступній ступені і є тим результатом, який дозволяє дитині успішно оволодіти новими для неї вимогами.

Під психологічною готовністю до оволодіння навчальною діяльністю ми розуміємо досягнення такого рівня психічного розвитку і сформованості психічних процесів, який є достатнім для успішного оволодіння учнем навчальною діяльністю.

Структура психологічної готовності до оволодіння навчальною діяльністю

Структура психологічної готовності до оволодіння навчальною діяльністю складається з наступних компонентів: цілепокладання, узагальнені способи дії, дії контролю, творча активність. Охарактеризуємо кожен компонент.

Цілепокладання.

Ухвалення навчального завдання є специфічною формою цілепокладання в умовах навчальної діяльності, що забезпечує трансформацію навчального завдання в навчальну задачу за допомогою постановки дитиною мети для самого себе і за допомогою реалізації власних мотивів. Цілепокладання розглядалося як складова з наступних компонентів: самостійне визначення мети виконуваного завдання і формулювання мети на вербальному рівні; аналіз умов і виявлення способів вирішення навчальної завдання; запам'ятовування й утримання в пам'яті умов завдання при її вирішенні; концентрація уваги при ознайомленні з умовою і в процесі виконання всього завдання.

Узагальнені способи дії.

Реалізація цілей навчальної діяльності здійснюється в процесі виконання дитиною системи навчальних дій. Охарактеризувати навчальні дії старшого дошкільника, це значить описати, що саме і як саме він робить в напрямку досягнення мети. Навчальні дії включають в себе способи перетворення умови завдання в процесі його виконання. Перетворення умов і рішення навчального завдання визначається ступенем освоєння узагальнених способів дії (сформированностью вміння виділяти узагальнені способи дії). Вміння виділяти і застосовувати узагальнені способи дії визначають ступінь складності і успішності оволодіння дитиною навчальною діяльністю.

Навчальні дії по виявленню узагальнених способів вирішення навчальних завдань включають в себе: дії з аналізу умов завдання, по виділенню суттєвого в досліджуваному явищі, щодо застосування виявлених способів при виконанні нового завдання та ін.

При оцінці сформованості навчальних дій врахувати все різноманіття дій важко, тому слід спиратися переважно на узагальнені характеристики. Такі як ступінь самостійності дитини в процесі виконання завдання, усвідомлення узагальненості способів здійсненого дії, можливість його здійснення в змінених умовах (перенесення узагальнених способів дії на вирішення завдань в змінених умовах).

Дія контролю.

Умовою для нормального протікання навчальних дій є наявність контролю за їх виконанням. Функція контролю полягає в постійному відслідковуванні ходу виконання навчальних дій, своєчасному виявленні різних похибок в їх виконанні і внесення необхідних коректив в них. Формування самоконтролю можливо тільки на основі контролю за процесом. Діти семи років вже можуть усвідомлювати власні розумові дії. Усвідомленням виникає не саме по собі, а при правильній побудові навчання, що необхідно врахувати при конструюванні моделі навчально-ігрової діяльності.

Особливості дії контролю у дітей можуть бути різними: чи представляє контроль самостійне дію, або за допомогою дорослого; або відсутній зовсім; контролюється процес виконання дій або лише їх результати.

Творча активність.

Творча активність як підстава будь-якого виду творчої діяльності, особливо інтелектуального, який і є навчальна діяльність, повинна бути сформована у старших дошкільників на достатньому рівні для успішного оволодіння навчальною діяльністю і для повноцінної адаптації до шкільного навчання.

Творча активність як вища психічна функція (С.Д.Максіменко) виражається в здатності дитини до саморозвитку, саморуху через творчі дії, що і є метою навчальної діяльності (В. В. Давидов, С.Д.Максіменко).

Творча активність визначається нами як і стимульоване ззовні продовження мислення, що призводить до творчих дій. Творча активність зводиться не тільки до реалізації певної діяльності, вона проявляється у виборі тих засобів, за допомогою яких може домогтися результату. Творча активність характеризується тим, що результат дії ширше, ніж його вихідна мета.

Для дитини старшого дошкільного та молодшого шкільного віку творча активність характеризується наступними ознаками: інтерес до майбутньої роботи; стійкість інтересу протягом усього виконання завдання; включення в виконання без спонукання ззовні; власна ініціатива в подоланні труднощів завдання; вихід за «рамки» вимог до завдання за рахунок залучення елементів творчої уяви.

Особливість програми навчання і розвитку

Особливістю програми навчання і розвитку є те, що дітей навчають способам сприймати, засвоювати і застосовувати досліджувану інформацію (матеріал) в різних модальностях: зорових, слухових, тактильних, смакових, нюхових уявленнях.

Загальновідомо, що люди відрізняються своєю презентативною системою сприйняття реальності, одні - візуали, інші - аудіали, треті - кінестетики. Інформація, подана тільки в однієї модальності може не збігатися з презентативної системою сприйняття дитини і тоді вона не сприймається досить повно і не засвоюється. Отже, необхідно, по-перше, давати дітям для вивчення інформацію в декількох модальності; по-друге, дати дітям спосіб перекодування на внутрішньому плані одну модальність в іншу; по-третє, навчити дітей одночасно кодувати інформацію в трьох сферах уявлень: словесно-знаковою, образною і сенсорно-дієвою. Теоретичним обгрунтуванням для цього послужили наступні положення.

Згідно Дж.Брунер, розвиток передбачає послідовне оволодіння дитиною трьома сферами уявлень, які одночасно є і способами пізнання навколишнього світу: дією, чином і символом.

Аналогічну думку про те, що існує три «мови» переробки інформації - знаково-словесний, образно-просторовий і тактильно-кінестетичний, висловив Л.М.Веккер. М.А.Холодная також вважає, що подання людиною в своєму досвіді навколишнього світу йде як мінімум в системі трьох основних модальностей: через знак (словесно-мовної спосіб кодування інформації); через образ (візуально-просторовий спосіб кодування інформації); через чуттєве враження (чуттєво-сенсорний спосіб кодування інформації).

На думку Дж.Брунер, кожна з трьох сфер уявлень - дія, образ і символ - відображає події своїм особливим чином. Кожна з них накладає сильний відбиток на психічне життя дитини в різному віці. Розвиток інтелекту здійснюється під час оволодіння цими трьома формами уявлення, які можуть частково переходити одна в іншу.

Засобом для навчання способу кодування досліджуваного матеріалу є Ейдетичною здатністю. Поняття «ейдетизму» ввів німецький професор Марбурзького інституту Е.Йенш. Ейдетизм - це різновид образної пам'яті, виражена в збереженні яскравих, наочних образів предметів з припинення їх впливу на органи чуття.

Цим пояснюється факт, що образи мають полімодальних природу: зорову, слухову, тактильну, смакову, нюхову. Л.С.Виготський розглядає ейдетизм (також як Е.Йенш), як закономірну стадію розвитку і, що він найбільш властивий самому ранньому дитинству. Він вважає, що «в ейдетичних образах в нерозчленованому вигляді, укладені початки трьох майбутніх самостійних функцій: пам'яті, уяви та мислення, - і ... не можна провести чіткої межі між трьома процесами».

Л.С.Виготський згоден з Е.Йеншем, що «подібні вистави є ... як би перехідним ступенем від сприйняття до уявлень».

Виходячи з теоретичних та експериментальних досліджень Л.С.Виготського і Е.Йенша, в програму включається розвиток ейдетичних здібностей, заснований на трьох факторах: ейдетизму, що властивий ранньому дитинству, значить він не є для них штучним і буде зрозумілий дітям дошкільного та молодшого шкільного віку; Ейдетично образи є основою для розвитку пам'яті, уяви, мислення; Ейдетично образи мають полімодальних природу, можуть переходити від однієї модальності в іншу чи утворюватися одночасно в декількох модальності.

Ми вважаємо, що пізнання дитиною навколишнього світу і переробка інформації одночасно в трьох сферах уявлень (знак, образ, дія) досягається за рахунок розвитку і формування ейдетичних здібностей. Гармонізація логічного і образного мислення сприяє розкриттю творчої особистості.

Узагальнюючи результати експериментальних досліджень, наявних в літературі і нашого теоретичного і експериментального дослідження, ми прийшли до висновку, що подібна форма навчання на основі навчально-ігрових ситуацій виступає основним психологічним умовою, яке дозволяє підвищити ефективність оволодіння навчальною діяльністю на початковому ступені навчання.

Професійна діяльність співробітників Школи «ЕйдоС» є висококваліфікована діяльність. Психологи, педагоги, медпрацівники і обслуговуючий персонал - творчі особистості, у яких сформована мотивація на досягнення успіху. Всі співробітники Школи підвищують рівні кваліфікації та особистісного зростання, постійно навчаючись і вдосконалюючись на семінарах у майстрів з ейдетики (І.Ю.Матюгін), по ТРИЗ-технологій (М.І.Мееровіч, Л.І.Шрагіна), по символдрамі (Я .Обухов, Н.Ф.Шевченко).

Невід'ємною структурною одиницею навчально-виховного процесу є батьки дітей Школи «ЕйдоС». Відносини між психолого-педагогічним складом та батьками можуть бути засновані тільки на взаєморозуміння, взаємодії, взаємопідтримки, довірі і спрямовані на досягнення цілей і завдань розвитку і навчання дітей Школи «ЕйдоС». Обов'язковою умовою для встановлення таких взаємин є проведення практичних семінарів для батьків з вікової та педагогічної психології і розуміння особливостей розвитку і навчання дітей в Школі «ЕйдоС».

Багаторічне впровадження прогресивних шкільних технологій, спілкування з батьками, маркетингові дослідження в регіоні показали, що домінуючою тенденцією останніх років є зростаюча потреба суспільства в підготовці творчих, всебічно освічених, гнучко мислячих, орієнтованих на успіх особистостей, а послідовне і гармонійне формування людини і його активної соціальної позиції має починатися на ранній дошкільної щаблі, що гарантує взаємопов'язане, системне, а значить - ефективне продовження на молодших і старших шкільних ступенях освіти. Іншими словами, ми виходимо на перспективний і багатообіцяючий напрям - створення особистісно-орієнтованої системи освіти: комплексу безперервного навчання «дитячий садок - школа», в рамках впровадження розвивального дошкільного та шкільного навчання на базі передових психолого-педагогічних досліджень.

Вересень 2001 р.